«Гарно нам на світі жити, і по-справжньому дружити,

І любити геть усіх, хай лунають пісня й сміх.

Гарно друзів вірних мати з ними у танку кружляти,

 пісеньки співати, гратись, з друзями не розлучатись.

 «Видовище  повинне  бути,по-перше,дієвим,по-друге – дієвим  і  по-третє – дієвим  і видовищним, до того  ж  захоплюючим.»  Олександр  Довженко

Дитяче свято – важливе  соціально – педагогічне  явище, яке  реалізується  в дитячому  садку. Воно  є  ефективним  середовищем для  усвідомлення дитиною  культурного  досвіду людства, його  моральних  і  культурних  цінностей,  для  формування  у  дитини різновидів  компетенції та  творчої  самореалізації  у  видах  діяльностей.

Дитяче  свято є важливим  компонентом процесу  комплексного  всебічного  цілеспрямованого  розвитку  та виховання  дитини. Дитяче  свято є  саме  таким культурно-освітнім середовищем, що  якнайліпше  синтезує  надбання дитини у  наведених  параметрах, стимулює  розвиток психічного  комплексу ( уваги, пам’яті, мислення,уяви), активізує  мовлення  і  комунікативні  вдатності дитини, удосконалює  координацію її  рухів, координацію  у  просторі, підвищує  вправність  в  оперуванні  реквізитом  тощо. 

Діти  живуть  в  очікуванні  свята. А  як  же  правильно  їх  готувати  до  дійства? Діти  повинні  відчути  причетність до  святкової  події, аби  свято по-справжньому їх захоплювало  і  цікавило.

Варто  пам’ятати,що  дитяче  свято треба готувати  і проводити  для  дітей, а не для  дорослих; враховувати  дитячі вікові  та психологічні  особливості, індивідуальні  властивості,нахили,запити,  потреби.  Організація  сучасного  свята потребує синергетичного  підходу. Свято  має відповідати  психофізіологічним  особливостям, груповим  та індивідуальним  потребам,  бажанням  і очікуванням  дітей.

Процес  підготовки  і проведення  дитячого  свята передбачає  чітку,взаємопов’язану  роботу  музичного  керівника, інших  педагогів,за  можливістю  батьків і,зрозуміло,дітей. Тоді  свято  пройде  успішно і залишить яскраві  спогади  у  всіх  його  учасників. Діяльність  дітей  на  святі  повинна  бути  свідомою. Дітям  треба  пояснити,що  таке  свято,для  чого  потрібно  розучувати  пісні,танки  і т.д. Тільки  за  цієї  умови  можна сформувати  у  дітей необхідні  мотиви  діяльності  і, відповідно, досягти  гарних  результатів.

Готуючи  танцювальні  номери до святкового  ранку,доцільно використовувати  рухи,вже  розучені  з дітьми  на заняттях з фізкультури. Використання  добре  знайомих  рухів розширює  межі роботи  над  виразністю,збагачує  зміст  танку,надає  натхнення  дитині.

Різноманіття  яскравих вражень іноді  може  викликати у  дітей  загальмованість. Тому підготовлену  і  прикрашену напередодні  святкову  залу  дітям  доцільно  показати  під  час генеральної  репетиції. Причому бажано  провести цю  репетицію  ще  й  у костюмах ( чи з елементами  костюмів). Так  можна буде  зрозуміти, чи  не ускладнюють  ці  костюми  рухи  дітей.

Дорослим  належить  бути  стриманим до  нехарактерних  проявів  поведінки  дитини  у  святкові  хвилини. Не  потрібно псувати дитині свято  зауваженнями  чи сіпаннями. Часто  діти  від хвилювання  починають  погано поводитися  і надмірно збуджуватися. Замість  стусанів  і зауважень, ліпше  похвалити  дитину, сказати  їй ласкаві, заспокійливі  слова.

Дитячі  психологи  рекомендують  дітям  дивитися на  синій  або блакитний  колір  перед  виступом  на публіку – це  заспокоює.  Також  і  ведучий  має  знати  кілька  простих  флеш – ігор для  угамування надмірної емоційності дітей – учасників  свята.

Безпосередньо  перед  виходом  дітей  до  святкової  зали  потрібно  дати їм відповідні  соціально – психологічні  установки, налаштувати  їх  на  свято. Для  цього  діти  не повинні  довго  чекати  на  свій  вихід. Щоб  уникнути  цього варто  точно  розрахувати  час, коли  вести  дітей  на  свято, коли  роздати їм  необхідні  святкові  атрибути  тощо.

В  епілозі  свята  його  організатори зазвичай  вказують загальну  подяку  всім  учасникам  і  публіці,зазначають  моральні  цінності, які  отримали  підтвердження  у  виставі,бажають  нових творчих  звершень.

Після  проведення  свята важливо  закріпити  отримані дітьми  враження  і знання.  Для  цього  проводять з дітьми  групові  бесіди. При  нагоді  згадують, як  було  гарно  на  святі, мотивуючи тим  самим  дітей до  повторення  фрагментів  святкової  програми. Бажано,щоб  діти  розігрували  такі  фрагменти  самостійно.

Під  час  підбиття  підсумків  свята   доцільно  використовувати образотворчу  діяльність, що  сприяє  закріпленню отриманих  вражень, розвиває  образну  пам'ять.

Музика – феноменальне явище яке надає нам великі можливості, щоб навчити дітей основам наук. Встановлено: ритм і висота музичного звука впливають на роботу лівої півкулі, а тембр і мелодія – на роботу правої. Це означає, що музика сприймається нами завдяки інтеграції процесів в обох півкулях. Сприйняття музики може відбуватися на свідомому і на півсвідомому рівнях. У дитини права півкуля мозку розвивається швидше, ніж ліва, тому більше впливає на розвиток психічних процесів. Музичний фон, музичні ігри та вправи стимулюють роботу обох півкуль головного мозку водночас, адже процес переробки поданої музичної інформації відбувається і в правій, і в лівій півкулях.

Музика впливає на логіко – математичний розвиток дитини, на мовленєвий розвиток дитини та на образотворчу діяльність дітей. Музика здатна бути руховою діяльністю руки. Спів посідає особливе місце у музично-естетичному вихованні дошкільнят. І мова піде не тільки про дітей у дошкільних закладах, але і тих дітей, які живуть і розвиваються за їхніми межами.

Музичний вплив на дитину реалізується поступово, через ритм, пульсування сильних і слабих долей, особливості мелодії та загальну атмосферу спокійної, неквапливої гри. Пісню повинна співати дитині мати чи вихователька, а діти разом слухають і потім повторюють. Ось чому перше враження має бути естетично і музично переконливим. Причому, для вихователя показником успіху чи поступу повинен бути не «плановий» захід чи результат, а психологічний стан дитини, її темпоритм розвитку і сприйняття. Все це, а особливо зміст пісні, впливає на почуття дитини, об’єднує колектив позитивним ставленням дітей один до одного та до вихователя.

Спів звучить найчастіше як елемент гри, руху і синкретично їх поєднує. Дитина виконує певну роль, її думки і почуття стимулюють радість гри. Якщо гра та пісня вільно творяться, збуджуючи в дитині приємні почуття, правильно повторювані рухи, самостійний вибір дитини у грі гарантує її духовне і музичне зростання. Коли немає спеціального спонукання до роботи, і дитина вільно себе почуває — це сприяє її впевненості у собі. «Вживання» у музичний матеріал відбувається в такий спосіб: багаторазово чута мелодія відкладається у «шухлядках» дитячої пам’яті, а пізніше відтворюється в новій формі.

Завданням сучасної музичної педагогіки є вміння виявити у дітей потенційні можливості творити на базі хороших музичних вражень­  переживань. Річ у тому, що вміння дітей вигадувати, творчо і вільно конструювати на музичному матеріалі неповторні мелодії та рухові комбінації має великий потенціал.

Часто дитині легше виразити свої почуття і думки співом, ніж конкретним словом. Дитина радіє грі музичних форм навіть тоді, коли ще нічого не тямить у значенні тексту. Тому іноді, коли пісні дорослих потрапляють у репертуар дітей, вони перекручуються до невпізнанності і здаються абсурдними. Маленька дитина часто наспівує абсолютно безглузді з нашої точки зору пісні і слова, і радіє чисто музичному калейдоскопу як різнокольоровим камінцям. І тут важливо цей момент підтримати, а не свідомо знищувати таку творчу деталь дитячої психології сприйняття світу.

Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка? Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся! Для спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад: Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки; Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня; Диби – диби – диби – ди).                                                    Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами. Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.